Nayem: Ukrainian society in the first place, must recognize that racism exists in Ukraine

Photo: Rostislav Gordon / Gordonua.com

In Ukraine, there are manifestations of racism and they are systemic in nature such opinion was expressed by MP from the Bloc Poroshenko Mustafa Nayem. Policies a relevant video published to Facebook.

He believes that the Ukrainian society in the first place, must recognize that racism exists in Ukraine.

“Recognizing this phenomenon, it is necessary to properly qualify. Openly to resist – on the streets, in public debate, in police and in the courts. For a long time instead of trying to eradicate this problem militiamen blamed xenophobia and racism to xenophobia or pranks unconscious youth,” said Nye.

The politician said that a lot of cases the police have qualified just as hooliganism or, in a few cases as heinous crimes.

“It was done so for various reasons: it is difficult to prove, it looks ugly, spoils the statistics or the country’s image. The result is judged not the racists, not those who is infected with the mythical idea of the purity of the nation, and “bullies” and “young brawlers”, which, once outside, he continued producerat xenophobia with even greater zeal, as their main crime, the system chose not to notice,” said Nye.

He believes that this is a problem not only of law enforcement or the government is a common issue of the whole society.

“We don’t like the ugly side of his reflection, preferred to turn away from unpleasant facts. We are embarrassed to admit that Ukrainian racism is another ugly side of drive our society. Or to be more precise — the part that imagines itself to Express the opinion and will of the whole country,” said Nye.

The politician expressed hope that the investigation of the pogroms in Lvov, which took place June 23, will be revealing.

“I hope that we will hear from law enforcement evasive statements about the “radical groups and sentiments”, and will receive the results of the real investigation of the activities and organization of groups calling for violence on racial or ethnic grounds,” said Nye.

Я не торкався цієї теми жодного разу за все своє публічне життя. Ми не любимо темну сторону свого відображення – від неприємних фактів простіше відвернутися, ніж визнати. І цей пост набере менше лайків, ніж чергове викриття корупції або жарт на тему виборчих перегонів. Тим не менш, це наша реальність і про це треба говорити вголос. (Текст тут, http://bit.ly/openua)* * * * * *Є три питання, які задаюсть мені щоразу, коли я зустрічаюсь з іноземними політиками або журналістами. Про корупцію. Про війну. І про фашизм. Коли я говорю про корупцію, я знаю, з ким і з чим ми боримося, хто винен і чому це відбувається. Так саме я розумію, якого ворога маю на увазі, коли доводиться відповідати на питання про Донбас або Крим. Але я щиро гублюся, коли якийсь дійсно шановний експерт або політик закордоном запитують мене, чи правда, що в нашій країні розквітає неонацизм і фашизм. Я не розумію, чому ми – країна, на революції якої першими загинули вірменин, білорус і грузин – повинні виправдовуватися в спотвореному уявленні окремих громадян про любов до батьківщині.До останнього часу мені було легко відповідати на такі питання. Звичайно ж, фашизм і расизм як ідеологія і світогляд суспілсьтва – це не про нашу країну. Зрештою, «Подивіться на мене і дайте відповідь на своє питання самі». Втім, завдяки геройству окремих «горе-патріотів» і «охоронцям чистоти нації» відповідати на це питання стане складніше. Не тільки мені – всій країні.ЩО З ЦИМ РОБИТИТривалий час ми боялися вимовляти це слово. Сподівались, що воно якось само пройде. Не пройшло. І тепер, щоб перші дзвіночки трагедії не стали національною епідемією, пора його вимовити вголос і визнати: в нашому суспільстві є прояви расизму, і вони носять системний характер.Визнавши, це явище треба правильно кваліфікувати, і відкрито цьому протистояти на вулицях, у суспільній дискусії, в райвідділках і в судах.Довгий час замість того, аби викорчовувати цю хворобу на корню, правоохоронні органи списували ксенофобію та расизм на випадковість або витівки неусвідомленої молоді. І це порок не тільки постмайданнойі влади.Десятиріччями вбивства, поранення, різанину – починаючи від погрому в'єтнамців у Харкові, вбивства в Вільшанах і закінчуючи побиттям чорношкірих вболівальників на київському стадіоні і утисками іноземців в Ужгороді – сором'язливо кваліфікували як хуліганство, рідше – як звичайне вбивство. Робилось так, бо важко довести, некрасиво виглядає, псує статистику і імідж країни.В результаті, роками судили не расистів, не людей, інфікованих міфічною ідеєю чистоти нації, а «хуліганів» і «малолітніх бешкетників», які, опинившись на волі продукували ксенофобію зі ще більшим завзяттям, оскільки головного злочину система воліла не помічати.Втім це питання не тільки до правоохоронних органів. І в цілому, не тільки влади. Це загальна проблема всього нашого суспільства нас. Нам ніяково визнати, що український расизм – це інша, потворна сторона пасіонарності нашого суспільства, точніше, тієї її частини, яка вважає себе вирАзником думки і волі всієї країни.Тому я щиро сподіваюся, що оперативність Національної поліції в разі у Львові і правильна кваліфікація злочину вчиненого на етнічному грунті стане системою. І ми почнемо чути від правоохоронних органів не просто ухильні заяви про «радикальні групи і настрої», а реальні розслідування фактів організації стійких груп, які закликають до насильства за расовою або етнічною ознакою.Якщо ж комусь потрібен наочний приклад, у що може перетворитися наше спільне потурання таким явищам – загляньте за поребрик. Там теж все починалося зі сором'язливого замовчування, що перетворило насильство і непримиренність в норму, які тепер агресивно експортуються на будь-який сприятливий грунт – починаючи від підтримки праворадикальних сил у країнах Європейського Союзу і закінчуючи убивчим заграванням в неонацизм з «несвідомою» молоддю в наших з вами українських містах.І завершу особистим. За все своє життя в Україні я ніколи не стикався з відвертою дискримінацією на етнічному ґрунті або відкритим проявом расизму. І я цим щиро пишаюсь. Наша незалежність, відкритість, толерантність і є тим, що відрізняє нас від ворога і те, заради чого ми воюємо на фронті. І ніхто не вправі, сидячі в тилу встромляти ніж в спину нашій армії і дипломатії.

Posted by Mustafa Nayyem on Friday, June 29, 2018

On 23 June the members of neo-Nazi groups “Sober and angry youth” attacked a Roma camp on the outskirts of the city. From stab wounds killed 24-year-old man, four people, including a 10-year-old child, were injured. All of the victims are Roma from Transcarpathia.

Initially law enforcement authorities announced that they had arrested nine students of Lviv and 20-year-old organizer of the attack. They were informed about the suspicion.

Of the action of the detainees qualified according to claim 12 of part 2 of article 115 of the Criminal code of Ukraine (premeditated murder committed by a group of persons upon a preliminary collusion). Article sanction – imprisonment for the term up to 15 years or life imprisonment.

25 June, two hackers were arrested for 60 days without the right to bail.

The attack was condemned by the UN, the parliamentary Assembly of the Council of Europe and the U.S. Embassy in Ukraine.


Warning: Trying to access array offset on value of type bool in /home/mymobila/24-my.info/world/wp-content/themes/fasto/inc/functions/theme.php on line 556